З ІСТОРІЇ ШКОЛИ

Перша школа в селі  – це висока хата, яка вкрита була соломою і мала всього дві кімнати. Побудована вона була поблизу церкви (кінець парку в центрі села). Документи засвідчують, що побудована вона була наприкінці ХІХ ст.. (але точної дати не вказано, слід орієнтуватися на 1878 рік). Ця школа була церковно-приходською, в ній навчалося 15 дітей при одному вчителеві та дякові. 1 березня 1900 року в Шульгівку було направлено працювати вчителем Євкия  Багачева. Із списку вчителів, котрі працювали в сільських школах  Новомосковського повіту на 1901 – 1902 навчальні роки вказаний саме цей вчитель.

Школу відвідували в основному діти з більш заможних сімей. Навчальні посібники були дуже дорогі. Часто їх міняли на яйця: Буквар – 20 яєць, зошит – десяток, ручка чи олівець – 5 яєць, а перо – 2. Намагались придбати грифельну дошку і грифель. Ганчірочку носили з собою і витирали написане, щоб знову писати. В школі примінялась “палочна” дисципліна.  Вранці на перший урок приходив священник  і читав молитву, а в кінці занять співали “Боже, царя храни” і бігли додому.

В 1901 році відбулася освята місця для нової школи. Саме це і поклало початок для будівництва міністерської школи ( в якій навчаються і зараз). Після побудови нової школи церковно-приходська виконувала функції лише початкової школи.В 1907 році була збудована початкова школа земством  Новомосковського повіту. Згодом ця школа отримала назву  “сіра школа”. А от церковно-приходська поступово втрачає свої функції і до ІІ світової війни була зруйнована.

Разом із будівництвом міністерської школи, будували і церковно-приходську в Сорочине. У волосній управі зберігалися кошти на будівництво шкіл. Бандити вбили сторожа Карпієнка, забрали гроші, та урядник Мельник Пилип вичислив і швидко затримав злодіїв. Сторожа Карпієнка хоронили всім селом.. Похоронили на найвищому місці Зеленої могили і поставили перший в селі залізний хрест.

В земській школі навчалися учні 1 класу; 2 і 3;  4 і 5 ( були комбінованими). У першому класі було до 40 учнів, в наступних роках навчання  учнів ставало менше і закінчували школу 10 – 8 учнів. Основними предметами навчання були: “закон божий”, російська мова, арифметика, історія, чисте писання, малювання, природа.

У школі вже працював не один вчитель ( як в церковно-приходській), а 5 учителів: завідуючий училищем, законовчитель (піп) і три викладачі. Ця школа не охоплювала всіх дітей навчанням. В школі навчалися переважно діти заможних селян, які мали можливість платити за навчання. Підручники зберігались у школі, видавав їх учитель, а по закінченні навчання збирав їх. Цими ж підручниками користувались учні в наступному навчальному році. Але з часом, коли кількість підручників збільшувалась, то їх уже почали видавати учням додому. Часто навчання проходило при палочній дисципліні. Перший випуск учнів із земської школи був в 1910 році . Учні, закінчивши три класи земської школи мали можливість, вступати в Міністерську школу.  Першим директором тут був Соколовський Юзеф, а учителями Голубничий, Чайка, Синівський, Попов та інші. Вчителі мінялися досить часто.

В 1913 році відбувся перший випуск з Міністерської школи. Випускниками стали 7 учнів:

1.         Гусар Василь Афанасійович

2.         Кушнір Олексій Пилипович

3.         Іжевський Іван Андрійович

4.         Квак Григорій Семенович

5.         Решетняк Михайло Дмитрович

6.         Білий Павло

7.         Неділько Омелько

Деякі учні продовжували навчатися у вищих і спеціальних середніх учбових закладах, де набували різних професій:

1.                                 Кушнір Олексій Пилипович – вчитель, працював у ШСШ;

2.                                 Решетняк Михайло Дмитрович – працював у Шульгівській лікарні;

3.                                 Неділько Омелько – лікар, закінчив Казанський імператорський університет;

4.                                 Діжевський Іван Андрійович – інженер-будівельник .

В списку земських навчальних училищ Новомосковського повіту на 1911 – 1912 рр. зареєстровано в Шульгівській волості 1 початкову школу ( “сіра школа”), яка відноситься до нашої волості.

В 1911 році, розглядаючи питання по шкільній сітці існування земських шкіл, то управа визнала, що деякі будинки даних училищ “пришли в окончательную ветхость и исключают всякую возможность дальнейшего обслуживания.” Тому прийняли крайню необхідність перебудувати їх заново. За цим рішенням церковно-приходську школу було закрито, як було зазначено вище. А Міністерську школу добудували. За свідченням старожилів, добудовано було частину, яка розпочинається кабінетом директора. Друга частина – на розширення класів з іншого боку ( точні межі не вказують). Перебудова, або вірніше добудова Міністерської школи в Шульгівській волості планувалася до 1917 року.

За радянських часів в бувшій земській “сірій” школі, та міністерській “червоній” школі була семирічка, а з 1939 року – середня школа. В “сірій” школі навчались 1-4 класи, а в “червоній” – старші класи.

 В 1927 році на базі міністерської школи було відкрито школу колгоспної молоді з програмою навчання на сім класів. Це була перша і єдина така школа в нашому районі. Вона крім того, що вона  давала освіту за сім класів, знайомила учнів з основами сільського господарства. Школа ця була добре на той час укомплектована педагогічними кадрами. Першими вчителями були :  Федаш Ф., Мироненко С., Лунник А., Лунник Ф., Семенча Г., Пискун П., Смоленський, Кучма.

 В 30-х роках почалася кампанія по ліквідації не писемності дорослих. В нашому селі також було створено «лікнеп» - вечірню школу  в одному з будинків «куркулів», відібраних під час розкуркулення. В такому ж будинку до війни  існував інтернат для дітей-сиріт.

В. с. Сорочине була семирічна, потім – восьмирічна школа аж до 1965 року, а з 1965 по 1986 – початкова. На хуторі Зелена Діброва також була початкова школа, яка була закрита в 1960 році. 

Після війни в Шульгівці був відкритий дитячий будинок, в якому виховувались діти-сироти.  Там спочатку було понад 400 вихованців. Дитбудинок розміщався в пристосованих приміщеннях, в “сірій” школі, в будинку, збудованому під час війни поліцаєм. Директорами дитбудинку були: Кравець Микита Григорович,  Пильгуй Гордій Якович, Говоруха Олексій Федорович.

 З тяглової сили на господарстві дитбудинку була лише пара волів. Це не могло забезпечити  постачання в установу всього необхідного. Колгоспи щоденно виділяли по дві підводи, на яких співробітники Шульгівського ССТ Петриківської райспоживспілки збирали у населення продукти (“продналоги“), переоформляли і постачали в дитячий будинок.  Мироненко Іван Макарович, який в той час працював завторгом в “сільпо”, згадує: “Яйця збирали тисячами, молоко, м’ясо.  Постачання одягу, взуття, мила, віників, постільної білизни також ішло через ССТ. По одягу вихованців легко можна було впізнати:  у всіх був одинаковий.  Щоб легше було організувати постачання дитбудинку всім необхідним, райспоживспілка  виділила автомобіль ГАЗ – АА. Ця полуторка з розбитим вщент кузовом, яка пройшла, мабуть, не одну сотню фронтових доріг, була першою післявоєнною машиною на селі. Дещо  пізніше одержали  більш потужніший автомобіль – ЗІЗ-150. 

 Вихованці дитбудинку навчалися в Шульгівській школі. Приміщення школи не могло розмістити стільки учнів, тому під навчальні класи пристосовували різні будинки, хати. Вихованці дитбудинку власноруч збудували собі приміщення для гуртків, організації дозвілля. Пізніше в ньому розміщалося два класи школи.